9 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ
9 травня в Україні відзначається День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги) відповідно до Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» .
День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні - це в першу чергу нагадування про страшну катастрофу і застереження, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією.
Друга світова війна закінчилась зусиллями дипломатії, але виграна вона була сміливими воїнами та зброєю. Дипломатією вирішувалась і дата капітуляції нацистів.
Акт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччини було підписано у Реймсі о 2 годині 41 хвилині 7 травня 1945 року за участю представника від радянського союзу генерала Івана Суслопарова. Проте Сталін відмовився визнати акт. Він захотів підписання нового у Берліні, здобутому Червоною армією. Ще одна з його умов до союзників – жодних офіційних оголошень про перемогу до вступу в силу іншої капітуляції.
Прем’єр Великобританії Вінстон Черчилль і президент Сполучених Штатів Гаррі Трумен відмовили Сталіну в цьому. Черчилль послався на парламент, який вимагатиме від нього інформації, а Трумен – на те, що прохання Сталіна надійшло пізно та скасувати оголошення неможливо.
На думку Сталіна капітуляція мала бути прийнята не на території переможців, а там, звідки прийшла агресія, – в Берліні. Із цим представники країн антигітлерівської коаліції погодилися.
Другий Акт про капітуляцію Німеччини підписали у берлінському передмісті Карлсхорст 8 травня, о 22:43 за центральноєвропейським часом, а за московським - 9 травня о 00:43. Його текст майже дослівно повторював попередній. Наприклад, підтвердив час припинення вогню – 8 травня, о 23:01 за центральноєвропейським часом.
Тож протягом останніх років 8 травня о 23:01 ми відзначали Першу хвилину миру. Миру, який був здобутий мільйонами людських життів.
У радянському союзі свято Дня Перемоги було встановлено 8 травня 1945 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР 9 травня було оголошено днем всенародного торжества та вихідним. У 1945-му в цей день особливих урочистих заходів не відбулося. Парад Перемоги за наказом Сталіна провели у Москві лише 24 червня. Жодних святкових парадів чи ходи ветеранів на Красній площі не було й у наступні роки. У 1947-му статус цього дня взагалі змінили. Згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 грудня 1947 року, День Перемоги став робочим днем, але залишився одним із державних свят. Поміж іншим, у тому ж 1947 році радянська влада ухвалила рішення про скасування будь-яких виплат і пільг для ветеранів, які були удостоєні державних нагород.
Від 1948 до 1965 року 9 травня не було вихідним днем в СРСР, проте певні святкування відбувались. У містах-героях і столицях союзних республік давали артилерійський салют, на перших шпальтах радянських газет публікували офіційні вітання з Днем Перемоги. Увага та певна традиційність відносно цієї дати зберігалась, однак це не були масштабні заходи. У той же час, інші радянські свята, наприклад, 1 травня – День міжнародної солідарності трудящих та 7 листопада - річницю Жовтневої революції в той час відзначали зі значно більшим розмахом.
Вихідним День Перемоги знову став у 1965 році. Тоді ж провели і ювілейний Парад Перемоги до 20-ї річниці. Це був другий парад після закінчення війни. Третій відбувся в 1985-му, а четвертий – у 1990 році. Щорічним дійством Парад Перемоги став уже в російській федерації з 1995-го.
Після 1960-х років 9 травня стало головним святом в СРСР, а міф перемоги заступив міф революції. Компартія та особисто Леонід Брєжнєв почали активно експлуатувати тематику «Великої Перемоги» як одного зі складників підвищення авторитету правлячої верхівки в суспільстві.
Пам’ять про Другу світову («Велику Вітчизняну») війну поступово перетворилася на потужний квазірелігійний культ. У сучасній росії міфи про Другу світову війну продовжують залишатися чи не найголовнішою складовою міфології «руського миру», а самі «ритуали» та «обрядовість» цього культу набули гротескних та маразматичних форм, отримавши назву «побєдобєсіє».
Всередині рф риторика перемоги виконувала і виконує функцію ідеологічного складника легітимації правлячого режиму. Вже понад 30 років російська пропаганда спрямовує міфи про Другу світову війну не лише на власну країну, вона продовжує активно культивувати їх серед країн колишнього соцтабору та ретранслює ці наративи у Європі та світі.
Держава-терорист послуговується міфом перемоги у Другій світовій війні як індульгенцією, вчиняючи злочини проти цивільних та військовополонених в Україні, прикривається своєю нібито «виключною роллю» в перемозі над Гітлером.
Однак перемогу неможливо привласнити й вона ніколи не буває одноосібною. Перемога у Другій світовій війні це концентрація людських, військових, політичних, дипломатичних зусиль усіх країн-учасниць. День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні - це не тріумф переможців над переможеними, а згадка про ціну, яку сплатила кожна країна задля цієї перемоги. Найважливішим підсумком війни є вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами.
Сучасна росія – не переможець над Гітлером та нацизмом, не визволитель Європи, а жорстокий агресор, який нехтує міжнародним правом, прагне силової ревізії кордонів. Це країна новітнього тоталітаризму, а путінський режим - це загроза для європейських країн та всього цивілізованого світу.
Українці із зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на створення нової, більш справедливої світової системи безпеки, на побудову більш тривкого миру. Але умовою для цього є перемога над росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії росіян проти будь-кого на планеті.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті
