ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ ТА ГЕНДЕРНО ЗУМОВЛЕНОМУ НАСИЛЬСТВУ

пам’ятки із запобігання та протидії
домашньому насильству, торгівлі людьми та дискримінації за ознакою статі

20 червня 2022 року Верховна рада ратифікувала "Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами", відому як "Стамбульська конвенція"

Фото без опису

1 листопада Стамбульська конвенція набула чинності.

Пояснюємо, що таке Стамбульська конвенція, чому вона досі не була ратифікована в Україні, та що тепер зміниться в українському законодавстві щодо насильства.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству й боротьбу з цими явищами, або ж Стамбульська конвенція – це міжнародна угода Ради Європи. Документ з'явився 2011 року, наразі його підписали 47 країн, 36 (включно з Україною) – ратифікували. Україна підписала конвенцію ще у листопаді 2011 року, проте ратифікувала її тільки зараз.

Мета документу – зруйнувати гендерні стереотипи, які допускають насильство щодо жінок. Конвенція пропагує та захищає право людей на вільне від насилля життя та забороняє всі види дискримінації жінок.

Конвенція пропонує встановити кримінальну відповідальність за насильство щодо жінок і забезпечити за нього покарання. Наразі в Україні діє низка статей кримінального кодексу, проте розписані вони не настільки широко та детально, як у Стамбульській конвенції. Документ передбачає механізми захисту як чоловіків, так і жінок, які зазнали домашнього насильства.

Ратифікація Стамбульської конвенції дає можливість експертам Ради Європи контролювати, як Україна виконує взяті на себе зобов’язання. Україна ж може вимагати посилення відповідальності для кривдників наших громадянок за кордоном, а також вимагати притягнення до відповідальності кривдників-українців, які переховуються за кордоном.

Чи потрібна Стамбульська конвенція Україні

У 2020 році в Україні зафіксували 211 362 звернення щодо насильства в сім’ї за даними Національної соціальної сервісної служби України.

Це доленосне рішення було прийнято у найбільш складні для України часи й на тлі повідомлень та звинувачень російських військових у сексуальному насильстві щодо жінок, дітей та чоловіків в Україні. І тому нині, під час війни це рішення є критично важливим і своєчасним, ніж будь-коли".

Конвенція надає країнам-учасницям юридичну базу, а також стратегії й заходи щодо протидії насильству щодо жінок та домашньому насильству.

Основні цілі Стамбульської конвенції

1. Захистити жінок від усіх видів насильства, а також запобігти й викорінити насильство над жінками та домашнє насильство.

2. Сприяти встановленню рівних прав для чоловіків і жінок.

3. Викорінити всі види дискримінації щодо жінок.

4. Захистити й допомогти всім, хто постраждали від насильства.

5. Сприяти міжнародній співпраці, спрямованій проти зазначених видів насильства.

6. Надавати допомогу організаціям і правоохоронним органам у співпраці одне з одними задля викорінення насильства щодо жінок та домашнього насильства.

Країни, що ратифікують Конвенцію, мають криміналізувати:

• психологічне насильство;

• переслідування (сталкінг);

• фізичне насильство;

• сексуальне насильство (включно зі зґвалтуванням, що передбачає різні види сексуальних активностей з особою без її згоди);

• примусовий шлюб;

• жіноче обрізання;

• примусовий аборт;

• примусову стерилізацію.

Країни-учасниці зобов'язуються

• внести принцип рівних прав між жінками й чоловіками до своїх конституцій чи законодавства;

• заборонити дискримінацію жінок, зокрема шляхом застосування санкцій;

• скасувати закони та процесуальні норми, що дискримінують жінок.

Конвенція також пропонує стратегії із попередження та запобігання насильству.

• Підвищення обізнаності. Проведення кампаній на теми насильства щодо жінок і домашнього насильства, які допоможуть людям розпізнавати різні форми насильства та виступати проти них. Інформування потерпілих про те, де саме і яку допомогу вони можуть отримати.

• Освіта. Заохочується внесення до шкільних навчальних планів матеріалів із питань рівноправності та пропагування цих принципів у неформальних навчальних установах на кшталт громадських центрів і спортивних закладів.

• Підготовка кадрів із запобігання та виявлення насильства, запобігання повторній віктимізації. Вони захищатимуть рівноправ'я та потреби постраждалих.

• Програми профілактичного втручання та лікування. Програми лікування осіб, які вчинили домашнє насильство, та осіб, які вчинили злочини на сексуальному ґрунті. Суть програм – навчити людей ненасильницькій поведінці, відповідати за свої дії та переглянути ставлення до жінок.

Чому Україна не ратифікувала конвенцію до 2022 року

Проти ратифікації документу в Україні виступали Рада церков і деякі народні депутати. Вони вважали, що Стамбульська конвенція "нав'язує гендерну ідеологію", що нібито шкодить моралі та сімейним цінностям українського суспільства.

Насправді ж, гендер – це те, якої поведінки суспільство очікує від людини певної статі. Тобто це очікування, що людина відіграватиме певну роль в житті, якщо вона народилася чоловіком або жінкою. Щодо гендеру Стамбульська конвенція лише визначає цей термін і пояснює, що таке гендерно обумовлене насильство проти жінок.

Стамбульська конвенція не шкодить устрою сім'ї чи моралі, навпаки – документ захищає право людини на безпеку та забезпечує цивілізоване суспільство.

Поняття домашнього насильства та його види

Відповідно до ст. 1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Домашнє насильство, у свою чергу, поділяється на такі види:

1.економічне насильство- форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

2. психологічне насильство- форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

3. сексуальне насильство- форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

4.фізичне насильство- форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Суб`єкти, які здійснюють заходи у сфері протидію домашньому насильству

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" у своїх нормах чітко визначає перелік суб`єктів, які наділені відповідними повноваженнями для захисту осіб, які постраждали від домашнього насильства.

Органи Національної поліції. До повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать:

виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них;

- прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України;

-інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;

-винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників;

-взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством;

-здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії;

-анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством;

-взаємодія з іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

-звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

-Важливим є той факт, що поліцейські можуть проникати до житла особи без вмотивованого рішення суду в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням вчинюваного акту домашнього насильства, у разі безпосередньої небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи.

-Органи управління освіти, навчальні заклади та установи системи освіти

Органи управління освітою:

До повноважень органів управління освітою у сфері запобігання та протидії домашньому насильству відповідно до компетенції належать:

-забезпечення підготовки фахівців відповідної кваліфікації та галузі знань з метою належного виконання ними функцій із запобігання та протидії домашньому насильству;

-забезпечення впровадження в навчально-виховний процес на всіх освітніх рівнях, у тому числі включення до навчальних програм і планів, питань запобігання та протидії домашньому насильству;

-забезпечення включення до освітньо-професійних програм під час встановлення державних стандартів освіти питань запобігання та протидії домашньому насильству;

-участь у підготовці (перепідготовці, підвищенні кваліфікації) фахівців, які представляють суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

-забезпечення включення до навчальних та виховних програм питань запобігання та протидії домашньому насильству;

-методичне забезпечення навчальних закладів з питань запобігання та протидії домашньому насильству;

Навчальні заклади та установи системи освіти

Навчальні заклади та установи системи освіти під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:

-проводять з учасниками навчально-виховного процесу виховну роботу із запобігання та протидії домашньому насильству;

-повідомляють не пізніше однієї доби службу у справах дітей, уповноважені підрозділи органів Національної поліції України у разі виявлення фактів домашнього насильства стосовно дітей або отримання відповідних заяв чи повідомлень;

-проводять інформаційно-просвітницькі заходи з учасниками навчально-виховного процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей, приділяючи особливу увагу формуванню небайдужого ставлення учнів до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування вчителів про випадки домашнього насильства, що стали їм відомі, повідомлення про такі випадки до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;

-організовують роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалими дітьми;

-звітують центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Органи, установи і заклади охорони здоров`я

Органи охорони здоров`я

До повноважень органів охорони здоров’я у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать:

-розроблення та затвердження стандарту надання медичної допомоги постраждалим особам або особам, які ймовірно постраждали від домашнього насильства;

-затвердження порядку проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб;

-методичне забезпечення установ і закладів охорони здоров’я з питань запобігання та протидії домашньому насильству;

Установи і заклади охорони здоров`я

Установи і заклади охорони здоров’я під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:

-повідомляють уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про виявлення ушкоджень, що могли виникнути внаслідок вчинення домашнього насильства, а в разі виявлення ушкоджень у дитини - також службу у справах дітей;

-у разі виявлення тілесних ушкоджень забезпечують в установленому порядку проведення медичного обстеження постраждалих осіб;

-у разі виявлення ушкоджень сексуального характеру направляють постраждалих осіб на тестування на ВІЛ-інфекцію;

-надають медичну допомогу постраждалим особам з урахуванням індивідуальних потреб;

-інформують постраждалих осіб про заходи та соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;

-Загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб

-Загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб у межах своїх повноважень здійснюють:

-прийом і розгляд заяв від постраждалих осіб або їхніх представників про отримання допомоги, зокрема соціальних послуг для осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;

-інформування місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, уповноважених підрозділів органів Національної поліції України про виявлення фактів домашнього насильства за наявності добровільної поінформованої згоди постраждалих осіб, крім випадків вчинення насильства стосовно дітей та недієздатних осіб або виявлення актів насильства кримінального характеру, коли така згода не вимагається; у разі виявлення факту домашнього насильства стосовно дитини - інформування не пізніше однієї доби служби у справах дітей та уповноважених підрозділів органів Національної поліції України;

-оцінку потреб постраждалих осіб;

-надання постраждалим особам повної та вичерпної інформації про їхні права і можливості отримання ними дієвої допомоги;

-надання відповідно до компетенції постраждалим особам соціальних послуг, медичної, соціальної, психологічної допомоги на безоплатній основі, сприяння наданню правової допомоги, а також забезпечення тимчасового притулку для таких осіб та їхніх дітей у порядку, передбаченому законодавством;

-інформування в установленому законодавством порядку місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування про осіб, яким надавалася допомога, та про результати її надання.

Спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству

До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:

терміновий заборонний припис стосовно кривдника;

обмежувальний припис стосовно кривдника;

взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;

направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультацій на інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.