Історія української Донеччини в постатях: Микита Шаповал (08.06.1882 - 25.02.1932)
8 червня 2023 р. виповнюється 141 рік від дня народження Шаповала Микити Юхимовича (1882–1932) – політичного і державного діяча України, члена ЦК УПСР, міністра пошт і телеграфу УНР, міністра земельних справ Директорії УНР, доктора соціології Українського соціологічного інституту в м. Празі, Української господарської академії в м. Подєбрадах.
Микита Шаповал народився 26 травня (8 червня) 1882 р. на Катеринославщині в селі Сріблянці (нині Донеччина).
Протягом усього свого життя він органічно вливався в усі стадії процесу становлення української держави. Лютнева революція 1917 р. в Росії в породила у нього надії на швидке національне відродження України і побудову власної держави хоч і у формі автономії в складі демократичної росії.
М. Шаповал активно включається в роботу з реалізації цих надій і сподівань. Він увійшов до керівництва Української партії соціалістів-революціонерів, яка організаційно зареєструвалася в квітні 1917 р., був обраний до Української Центральної Ради та її комітету (Малої ради), а від 2 грудня 1917 р. по 16 січня 1918 р. виконував обов’язки Генерального секретаря, а згодом міністра пошт та телеграфів у кабінеті В. Винниченка.
У період національно-визвольної боротьби українського народу (1917-1919 рр.) простежується еволюція державотворчих ідей М. Шаповала, який спочатку підтримував автономістичні домагання Центральної Ради, та після участі в роботі Демократичної наради почав виступати за унезалежнення українських законодавчих органів. Після більшовицького перевороту він виступає за цілковите розірвання відносин з Радою Народних Комісарів більшовицької росії і усамостійнення України, тож логічно, що М. Шаповал став одним із співавторів IV Універсалу Української Центральної Ради.
Також вважається, що саме М. Шаповал виступив ініціатором повстання проти гетьмана П. Скоропадського. Але у лютому 1919 р. М.Шаповал виїхав за кордон і більше в Україну не повертався.
Деякий час він був аташе в дипломатичної місії УНР в Швейцарії, її секретарем в Угорщині, а в жовтні 1919 р. був відряджений у справах місії до Праги як радник Директорії з культурно-просвітницьких справ за кордоном. Йому доручалося вести культурно-просвітницьку роботу серед військовополонених та біженців і всіх українських громадян, які перебували на території Чехословацької Республіки. В цій країні він і залишився до кінця життя.
У Празі М. Шаповал заснував Український Громадський Комітет і в 1921- 1925 рр. був його головою. Ця благодійницька організація за допомогою уряду Чехословаччини організувала Українську господарську академію в містечку Подєбради поблизу Праги (1922 р.) та Український високий педагогічний інститут ім. М. Драгоманова в Празі (1923 р.).
Шаповал був також головою головного політичного комітету Закордонної організації Української партії соціалістів-революціонерів, організатором Всеукраїнського робітничого союзу в Чехословаччині, одним з організаторів і членом ради Українського громадського видавничого фонду в Празі, видавцем і співредактором журналу «Нова Україна» (1922-1928 рр.), а у 1924 р. реалізував свою заповітну мрію - заснував і очолив Український соціологічний інститут у Празі.
Відомо, що в скарбниці праць Микити Шаповала понад 350 науково-публіцистичних робіт. За підрахунками деяких фахівців, за життя і після смерті Шаповала було опубліковано 36 його книг і брошур, 3 збірки поезій, 340 статей, заміток і рецензій.
Великий масив цікавих джерел також являють собою рукописи неопублікованих робіт М. Шаповала. Багато з них присвячено аналізу причин поразки в боротьбі за українську державність у 1917-1921 рр., становищу України під владою більшовиків, її відносинам з Росією, близьким та віддаленим перспективам України, як вони уявлялися громадському діячеві. Вивчаючи українську дійсність і український народний соціалізм, він був послідовним противником більшовизму, який розглядав як шкідливе явище.
Життя, громадська діяльність і творчість Микити Юхимовича Шаповала – це один із найяскравіших прикладів надзвичайно актуальної в наші часи відданості своїй Батьківщині. Його патріотизм, мужність і любов до України і сьогодні надихають всіх нас прагненням до перемоги.
За матеріалами управління культури і туризму облдержадміністраціі
