КАРБАН Дмитро Сергійович (28.12.1991 - 29.08.2014), солдат резерву, номер обслуги - далекомірник
Карбан Дмитро Сергійович
Солдат резерву, номер обслуги-далекомірник
28.12.1991 - 29.08.2014
Народився 29 грудня 1991 р., смт. Юктали, Тиндинський район, Амурська область, РРФСР. Більшу частину життя мешкав у м. Часів Яр на Донеччині. Учасник Революції Гідності. Служив у 2-му батальйоні спеціального призначення НГУ «Донбас». Загинув 29 серпня 2014 р., с. Червоносільське, Амвросіївського району Донецької області.
Відомо, що вранці 29 серпня 2014 р., під час виходу так званим «Зеленим коридором» з Іловайського котла, він їхав у кузові броньованої вантажівки КамАЗ у складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з с. Многопілля до с. Червоносільське. Коли вантажівка вже в`їжджала до с. Червоносільське, по ній поцілив російський танк. Кабіну вантажівки розірвало, а потім здетонував боєкомплект у кузові. У КамАЗі загинули вісім воїнів – із позивними «Стаф», «ВДВ», «Контра», «Руха», «Кавказ», «Рус», «СВД» та «Лисий». Дмитро Карбан (позивний «Бейн») встиг вискочити з кузову КамАЗу до вибуху, але потрапив під кулеметну чергу. Дістав кілька важких поранень та за кілька годин помер у ночі у с. Червоносільське.
Перше місце поховання Дмитра – м. Дніпро, Краснопільське кладовище, участок № 79. Восени 2017 р., після завершення ідентифікації за тестами ДНК, Дмитра Карбана було перепоховано у рідному місті Часів Яр
Офіційне повідомлення від батальйону “Донбас”:
Під час виходу з «Іловайського котла» в серпні 2014 року поклали свої молоді життя за Україну бійці батальйону «Донбас», солдати резерву командир інженерно-саперного відділення Олексій Затилюк та його бойовий побратим — далекомірник-номер обслуги Дмитро Карбан. На службу у військовому резерві НГУ хлопці були прийняті влітку 2014 року, незабаром їх було направлено до району проведення антитерористичної операції на сході України. Під час боїв за місто Іловайськ Олексій Олександрович та Дмитро Сергійович хоробро обороняли позиції підрозділу, відбиваючи атаки ворога. Коли колона батальйону потрапила під обстріл, солдати резерву Затилюк та Карбан дістали смертельних поранень. Понад три роки тривали пошуки, весь цей час Олексій та Дмитро вважалися зниклими безвісті та восени 2017 року після завершення ідентифікації за тестами ДНК Олексія Затилюка було перепоховано у Харкові, а Дмитра Карбана — у рідному місті Часовому Яру.
Ігор ТИХАН, Вишгородська самооборона, згадує про нього в газеті «Вишгород»:
“В Іловайському котлі загинув Дмитро Карбан із Артемівська. Познайомився я з Дмитром на Майдані у лютому 2014-го. Він приїхав до Києва у січні — втративши практично всі стосунки із своєю родиною: навіть рідна мати не подарувала йому «зв’язки з київською хунтою». 12-річний брат Дмитра телефонував йому потайки і казав: «Дімка, я тобой горжусь». Після Майдану Вишгородська самооборона прихистила його в себе. Разом із нашими хлопцями Дмитро Карбан стояв на блокпосту на ГАЕС. Як тільки оголосили набір до батальйону «Донбас» — Дмитро одним із перших пішов добровольцем у зону АТО. Про загибель Дмитра Карбана мені повідомили товариші з його загону. Розповідали, що загинув, як воїн — у бою. Помер від втрати крові — автоматна черга перебила артерії на ногах, а удар крупнокаліберної кулі у бронежилет зламав грудну клітину хлопця.
Згадую Дмитра як дуже скромну, чесну, відкриту, ба навіть довірливу людину. 20-річний хлопець щиро вірив, що в Україні можна — і треба! — змінити життя на краще. Він просто-таки заряджав своїми надіями, що ми можемо, що ми гідні того, щоб жити у світлій країні. Коли я слухав його, то ловив себе на думці: «Саме такі люди повинні керувати державою». Україна має бути такою ж чесною, відкритою, з блискучими дитячими очима, в яких надія на світле майбутнє і віра, що ми не просто дочекаємося його, а зробимо нормальне життя в Україні власними руками. Ми не можемо зрадити Дмитра, який загинув за наше з вами краще життя. Ми зобов’язані змінити ситуацію в державі — кожен на своєму місці”…
