РУДЕНКО Володимир Володимирович (09.12.1975 – 12.03.2022), солдат
Руденко Володимир Володимирович
Солдат
09.12.1975 – 12.03.2022
Народився в м. Часів Яр Донецької області. Зростав у великій і дружній родині разом із братом і сестрою. Виховували дітей батьки – Володимир Васильович і Людмила Іванівна Руденки. Вони працювали на Часовоярському вогнетривкому комбінаті. Останнім місцем роботи подружжя, перед виходом на пенсію, був місцевий інтернат для дітей, позбавлених батьківської опіки.
Навчався Володимир Руденко у середній школі №16 м. Часів Яр. Потім вступив до місцевого професійно-технічного училища № 77. У 1994-1995 рр. проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. До армії він працював бульдозеристом у селі Миколаївка. Після завершення служби працював слюсарем на Часовоярському вогнетривкому комбінаті, пізніше – зварювальником на машинобудівному заводі «Вістек» (м. Бахмут). У вільний час йому подобалось рибалити. Зі слів люблячої дружини Світлани: «рибу не дуже полюбляв, а більше захоплювався самим процесом».
У 2019 р. він підписав контракт і вступив на військову службу. Навчання проходив в Одесі, після чого був направлений до селища Новотроїцьке Волноваського району Донецької області. Там
Володимир зустрів початок повномасштабної війни. Він був навідником 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар» 53 окремої механізованої бригади. Під час виконання військового обов’язку разом із бойовими товаришами потрапив у полон. 12 березня 2022 р. Володимир Руденко і його побратими були розстріляні російськими окупантами.
Сьогодні місце поховання Володимира Володимировича Руденка залишається невідомим, знаходиться на тимчасово окупованій території. Він нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
