9 серпня — Міжнародний день корінних народів світу
Міжнародний день корінних народів світу, встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1994 році, відзначається щорічно 9 серпня для підвищення обізнаності про права, культури та внесок корінних народів. Для України ця дата набула особливого значення після 2014 року, ставши символом боротьби корінних народів України — кримських татар, караїмів і кримчаків — за право жити на своїй батьківщині в українському Криму. Ця довідка висвітлює історичний контекст, сучасні виклики, зусилля України щодо підтримки корінних народів, їхню стійкість і культурну спадщину, а також роль медіа в протидії російській пропаганді та підтримці цих громад.
Історичний контекст
Корінні народи України — кримські татари, караїми та кримчаки — є носіями глибокої історичної тяглості, яка формувала багатокультурний характер півострова. Вони зробили вагомий внесок у мовну, релігійну, архітектурну та інтелектуальну спадщину України. Кримські татари, зокрема, відіграли провідну роль у політичному житті регіону, включаючи створення Крим- ської Народної Республіки у 1917 році, яка прагнула співпраці з Українською Народною Республікою на засадах демократичного самовизначення. У 1991 році кримськотатарський народ одноголосно підтримав незалежність України і згодом активно інтегрувався у її політичне та культурне життя.
Історія цих народів сповнена важких випробувань. У травні 1944 року радянська влада депортувала близько 200 тисяч кримських татар до Серед- ньої Азії в умовах, які призвели до загибелі десятків тисяч людей від голо- ду та хвороб. Караїмів та кримчаків переслідували як за радянської влади, так і під час нацистської окупації. Караїмів у 1930-х роках репресували разом із іншими релігійними меншинами, а кримчаків нацисти знищували за єврейське походження: у 1941-1942 роках у Криму розстріляли майже всіх представників цієї громади.
Попри важкі випробування, кримським татарам вдалося зберегти свою національну ідентичність, повернутися з депортації та відновити власний представницький орган — Меджліс. Вони продовжили розвивати рідну мову, літературу, культуру та зберігати традиції. Караїми залишили після себе унікальну релігійну спадщину — зокрема, кенаси в Євпаторії, які досі існують як історичні пам’ятки. Кримчаки, попри свою майже зниклу чисельність, ведуть боротьбу за збереження кримчацької мови, релігії та звичаїв.
Сучасна ситуація в Криму
20 лютого 2014 року Росія розпочала процес тимчасової окупації Криму, згодом спробувавши легітимізувати свої дії через так званий "референдум" 16 березня, який міжнародна спільнота визнала нелегітимним, зокрема, в межах резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року.
Історія утисків української та кримськотатарської ідентичності в Криму має глибоке коріння — ще з часів Російської імперії та особливо радянської доби, коли владою активно проводилась політика русифікації, включно з масовим перейменуванням населених пунктів, знищенням пам’яток та витісненням рідних мов. З початком тимчасової окупації Кримського півострова у 2014 році ці процеси набули нової, ще більш агресивної форми. Корінні народи України зіштовхуються із систематичними порушеннями прав. Окупаційна адміністрація використовує російське законодавство, яке поширила і на тимчасово окуповану територію і на громадян, які там проживають, для придушення інакодумства, а багатьох українців і кримських татар окупанти примусово депортували або змусили покинути півострів. Послідовне витіснення будь-яких згадок української та кримськотатарської ідентичності веде до знищення культурної спадщини, включаючи перейменування топонімів, нищення кримськотатарської літератури та привласнення культурних об’єктів, які видаються за "російські". Мілітаризація Криму перетворила півострів на військову базу, а екологічна деградація та експлуатація ресурсів погіршують умови життя.
Станом на 23 червня 2025 року щонайменше 220 осіб перебуває в ув’язненні через політично вмотивовані переслідування, організовані окупаційною адміністрацією Росії в Криму. З них 133 — представники кримськотатарського народу, яких безпідставно звинувачують у "тероризмі" чи "екстремізмі". Ці репресії є частиною свідомої політики, спрямованої на придушення будь-якого опору, обмеження основних свобод і витіснення корінного народу з його історичної батьківщини.
До того ж станом на 17 липня 2025 року зафіксовано щонайменше 1472 справи, передані до так званих "судів" за статтею 20.3.3 КпАП РФ, яка передбачає відповідальність за так звану "дискредитацію збройних сил РФ".
У 1340 випадках уже винесено вироки у вигляді штрафів або інших покарань, тоді як 55 справ залишаються на розгляді. Росія нормалізує насильство, а майже кожна друга особа, яка зазнає переслідування в окупованому Криму за проукраїнську позицію — жінка.
